Технології маркетингових досліджень Ефективна годівля сільскої господарської птиці Економіко-матиматичне моделювання в АПК Математичні метди в економічній діагностиці Історія економічних вчень макроекономіка Профілактика та лікування заразних хвороб коней Курс практической психологии Комп'ютерна графіка Стратегичне управління підприємствами галузі хмелярства Управление проектами Часть2 Основи економічної теорії Інвестування Відділ біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин Технологія виробництва продукції птахівництва Селекція плодових культур Популяция редких видов растений Причетність до великого Лесная растительность Функционирование растений Нові наукові досладження в селекції Інформаційна культура студента Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів Сільськогосподарська дослідна справа України Символи українства Фінансова статистика Гендерна психологія Основи економічної теорії
прокрутить вправо
прокрутить влево
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Знайди Україну в собі!..
 
 
Незабутньо прозвучали рядки: «...Вкраїну не шукай у когось, Вона в тобі! Торкни струну. Вона в тобі, якщо ти сам є…»; «…Тихіше голосу трави вже стали, І роси диким холодом печуть в очах. Ми ж тебе мали, Україно, мали! – Як ті волошки розбрелися в пшеницях…»; «Як мало України на землі, хоч української землі й багато!».

Людмила Ромен виконала на фортепіано власний музичний етюд «Море» та романс «Люблю» на слова Олександра Олеся. Одою природі став вірш «Славень красі», який зачитала поетеса з рукописної збірки «Скрипка сонця», підготовленої до друку. Авторка сама редагує й виконує художнє оформлення до книг. Вимоглива до творчості. Так, збірку «Білий лебідь – лебідь Чорний» створювала п’ять років, а «вичитувала, правила, перевіряла…» десять років. Тож, над книгою працювала 15 років.

Присутні переглянули мультимедійну презентацію «До 55-річчя від Дня народження Людмили Ромен», яку створила Людмила Панкратова. У звукозапису прослухали пісні на слова та музику Л. Ромен.



Раїса Почтарьова представила нову збірку поезій «За синню – СИН!» (2013). Ця книга-реквієм присвячена Людмилою Валентинівною світлій пам’яті свого сина Володимира, який загинув у автомобільній катастрофі в серпні 2012 року. В поетичній формі подано стосунки матері й сина. Від першого до кожного наступного вірша перетікає розповідь про роки його навчання, зростання. Перечитуючи збірку віршів, сприймаєш її, як повість, де серед материнських спогадів навічно вкарбовані почуття любові Матері й Сина, що «назавжди з’єднані однією пуповиною...». Рядками цієї книги промовляють уста всіх матерів, діти яких …у позасвітах, «за синню… неба».

Творчість Людмили Ромен можна порівняти з мистецтвом живопису. Її поетичне полотно всіяне польовими квітами, барвами лісу, луків.
Поезія Л.В. Ромен – то щира молитва жінки, матері, прародительки! За Україну, народ, родину! Твори позначені сонячністю, щирожіночною відвертістю. Їм притаманне глибоке філософське заглиблення в далеку культуру язичницьких звичаїв.

У 2004 році ім’я Людмили Ромен увійшло до енциклопедичного довідника «Сумщина в іменах». На сьогодні її твори вивчають у середніх закладах освіти як літературу рідного краю. Книги Л. Ромен давно знайшли своїх шанувальників.

Запрошуємо користувачів до читання творів Людмили Ромен, що знаходяться на веб-сайті бібліотеки Сумського НАУ в розділі «Краєзнавство» − «Літературна Сумщина».


У РІК СЕЛА

Село принишкло в бур’янах.
Не туляться лелеки.
У «Рік села»
злітає хрестовиння хат у вись.
Гаряча тиша вулиць.
Глянеш, - можна обпектись.
Село принишкло в бур’янах.
Не туляться лелеки.
Дощі додзьобують
полив’яні розбиті глеки,
З них тепле молоко
збігало піною колись.
Стоїть село у бур’янах
без жодного лелеки,
У «Рік села»…
злітає хрестовинням хат у вись.

(«Вірую. ПроСТО тріолети», 2006)


* * *

В ромашках жовтих, в мальвах хата,
У ягідках-ковтках вишні.
Твій рідний образ (мить!) – в вікні. −
Я кинулась: кого обняти?
Раюй, синочку, у господі,
Молюся Богу, щоб любив.
Тепер ти – неба голубінь,
Помічений ти сонця кодом!
Твій світ веселий і просторий.
Що не збулось – збулося там.
Твій тихий супокійний стан
Печаль поглинув. Світлозоро.
Насіялось меліси й м’яти −
Не перекошувала я,
Тобі хай пахне звідсіля
Як спогад про земне і МАТІР.

(«За синню – СИН!», − С. 55)





Раїса Почтарьова, завідувач сектору просвітницької
роботи наукової бібліотеки Сумського НАУ


 
     
 


 
 

 

 
 
 
 
Енциклопедія Сучасної України
 
 
МОН