Технології маркетингових досліджень Ефективна годівля сільскої господарської птиці Економіко-матиматичне моделювання в АПК Математичні метди в економічній діагностиці Історія економічних вчень макроекономіка Профілактика та лікування заразних хвороб коней Курс практической психологии Комп'ютерна графіка Стратегичне управління підприємствами галузі хмелярства Управление проектами Часть2 Основи економічної теорії Інвестування Відділ біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин Технологія виробництва продукції птахівництва Селекція плодових культур Популяция редких видов растений Причетність до великого Лесная растительность Функционирование растений Нові наукові досладження в селекції Інформаційна культура студента Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів Сільськогосподарська дослідна справа України Символи українства Фінансова статистика Гендерна психологія Основи економічної теорії
прокрутить вправо
прокрутить влево
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Куточок психолога
 
 
Практичний психолог Марина Петрусенко




Сьогодні ми поговоримо про довіру.
Чому саме така тема? Бо зараз весна, і для нас природньо частіше спілкуватися з іншими, проводити більше часу на вулиці, на природі, в компанії. Закохуватися врешті-решт.
Ставити питання занадто однозначно не можна. Тобто ми не говоримо проте, чи взагалі можна довіряти людям. Тому, що довіра нам необхідна. Краще з'ясувати в яких випадках варто довіряти, а в яких - ні. Довіра - річ унікальна. Для життя у суспільстві без неї - ніяк. Наприклад, коли ми йдемо до когось в гості, то частіше за все не переймаємось, що якісь наші цінності зникнуть. І тому почуваємось комфортно. А нашій підсвідомості дуже потрібен комфорт. Але тут є момент, іноді, нам не хочеться їсти їжу, яку приготували наші знайомі. Це значить, що наша підсвідомість помітила щось таке, що нам не сподобалося. Так от, людині, з якою нам не хочеться розділити їжу, краще не довіряти.

Взагалі, наш мозок часто посилає нам сигнали, але ми полюбляємо перекривати їх, блокувати. Наприклад, нам дуже подобається інша людина, ми закохані. Весь світ говорить, що ця людина - погана, ми час від часу відмічаємо в її поведінці щось, що нам не подобається, але вмовляємо себе, що нічого такого не сталося. Що помиляються інші - не ми. На жаль, якщо більше трьох людей, особливо якщо вони не пов'язані між собою, сказали щось нехороше про людину - це привід задуматися. Тут вже справа не в наклепі, тут є реальне підгрунтя. Часто ми не можемо довіряти людям взагалі після того, як ті, хто був для нас близьким - обманули нас. Проте, шлях недовіри набагато важчий, ніж розчарування після неетичної поведінки інших. Так, коли нас покинув хлопець ми починаємо думати, що всі вони погані. Те ж саме, коли пішла дівчина. Але є хороші і хлопці, і дівчата, та через свою недовіру нам важко відкритися комусь знову.

Тут допомогає "дідівський" метод - ніколи нікому нічого не відкривати до кінця. Ми можемо кохати людину до нестями, але не розказувати їй все підряд що відбувалося у нашому житті. Можна, наприклад, розказати про свої попередні стосунки, але не про всі. Можна сказати, що в вашій родині були певні проблеми, але не розказувати про кожний негаразд. Щось ми маємо передати іншим, а щось важливо, для свого ж спокою, залишити при собі.

Для того, щоб бути щасливими нам важливо бути впевненеми в тих, кого ми любимо, в їх реакції. Нам важливо знати, що наші батьки виставлять нас тільки в доброму світлі перед нашими друзями, а кращий друг не розкаже неприємну історію з минулого. Якщо у нас є хтось, в кому ми на 100% впевнені, багато інших речей сприймається легше. Ми більш успішні тоді в навчанні, в суспільному житті.

Якщо сталася ситуація, коли хтось підвів нас один раз - ми маємо дати цій людині другий шанс чи можливість виправдатися. Якщо нашу довіру обманули двічі - це привід вставити певні межі в спілкуванні з такою людиною. Тут не потрібно казати їй: я більше тобі не довіряю, просто фільтруйте все, що ця людина каже вам, не кажіть нічого особистого їй, і завжди майте запасний план. якщо щось від цієї людини залежить.

І головне, намагайтеся жити так, щоб бути вартими чужої довіри!





 
     
 


 
 

 

 
 
 
 
Енциклопедія Сучасної України
 
 
МОН